asetin's Cloud

Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

entry 15.4.2009, 15:21
Люди, я сдал на "права"!
Пару месяцев вечерней автошколы, 15 часов практических занятий (т.е. за рулем) и "права" в шляпе!))
Инструктору по вождению отдельное спасибо))) Дал дельный совет попробовать сдать для начала самостоятельно, а уж если не получиться... Все получилось! "Компьютер" - 1 ошибка (уж больно я трамваи уважаю). Вождение: эстакада покорилась аж два раза (экзаменатор помогал еще и ручник затягивать wink.gif ), а в гараж заехал, как по маслу - на одном дыхании)))
энн-нннн-эн-эн-эн.......... 1226778934.gif

entry 26.2.2009, 16:02
Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,

І без слів взятися будувати його наново, 

Або за одним ударом стратити виграні сотній партій

без жодного порушення і без одного зітхання,

Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,

коли ти можешь бути сильним, не перестаючи бути ніжним,

коли ти можеш любити всіх приятелів, як братів,

аж так, щоб ніхто з них не був усім для тебе,

коли ти вмієш розважати, спостерігати і пізнавати,

не стаючи ніколи скептиком або руйнівником,

мріяти, та не даючи своїй мрії стати твоїм паном,

коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,

коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,

коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,

не будучи ні моралізатором, ні педантом,

якщо ти вмієш зберегти свою відвагу і не стратити голови,

коли всі інші довкола тратять її,

тоді князі, боги, щастя і перемога стануть навіки

твоїми вірними рабами.

Тоді ти станеш людиною.

entry 18.1.2009, 15:22

Голобородько Василь :: ТЕЛЕСИК
(хатня інсценівка 33-го року)
Мати натопила піч,
вигребла жар кочергою під челюсті,
вимела чистенько черінь помелом,
узяла у руки дерев'яну лопату,
ніби зібралася саджати хліб у піч.

Та ні з чого хліба спекти - муки ні на пучку,
ні з чого їсти зварити -
картоплі ні картоплинки,
капусти ні пелюстки,
крупи ні пшонинки -

нічого їсти, нічого їсти, нічого їсти,
скоро вмирати, всім умирати,
діточкам з опухлими від голоду личками умирати,
та як дивитися на їхню повільну смерть:
на видовженого у безкінечну нитку
додихаючого пташенятка!

"Давайте гратися у Телесика:
я - буду Зміючкою Оленкою,
ви - дітки мої ріднесенькі - Телесиками".

Каже вона найменшенькому:
"Сідай, Телесику, на лопату!"
Найменшенький поклав на лопату руку.
"Та ні-бо: сідай зовсім!"

"Мамо, хоч ваше обличчя і не біле,
а зелене, як у Зміючки Оленки,
але ж сорочка ваша вишивана нашими вишивками:
таких квітучих рукавів ні в чиєї мами немає!"

Стоїть Зміючка Оленка коло печі
і, як мати, ріжком хустки сльози утирає,
каже середульшому:
"Сідай, Телесику, на лопату!"
Середульший поклав на лопату голову.
"Та ні-бо, ні! Сідай увесь!"

"Мамо, ми не Телесики -
ви ж знаєте наші імена:
я - Михайлик-слухняний-хлопчик,
я - Петрик-піди-позич-жару-у-сусідки,
я - Василько-принеси-водички-з-криниці".

Стоїть Зміючка Оленка коло печі,
крізь сльози слова мамині жалібні промовляє,
каже старшенькому:
"Сідай, Телесику, на лопату!"
Старшенький поклав на лопату ногу.
"Та ні-бо, ні, не так!"
"Мамо, не повертайте нашого
золотого човника назад:
ми уже побрали у руки срібні весельця -
ми уже пливемо далеко по велику рибину!"

Кинулася мати
від Зміючки Оленки діток своїх
ми уже побрали у руки срібні весельця - ми уже пливемо далеко по велику рибину!"
ріднесеньких рятувати:
і найменшенького Михайлика,
і середульшенького Петрика,
і старшенького Василька -
обійняла руками, як гусочка крилами.
Полетіли.

 
ВПВСЧПС
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31


Ссылки моего Блога


Моя фотография

1 пользователь(и) просматривают
1 гость(и)
0 пользователь(и)
0 скрытый(е) пользователь(и)

Поиск по моему Блогу